Скільки вже сказано, написано, знято про війну. І скільки ще необхідно сказати, написати, зняти, щоб людство нарешті припинило всі війни? Раніше я думала, що історія – це події давно-давно минулих літ. Все, що бачила в музеях, про що дізнавалась з кінофільмів, книг , дихало сивою давниною, від усього віяло пилом століть. І тільки нещодавно для мене і моїх користувачів відкрилося, що історія поряд, в усьому : в кожному пам’ятнику, в кожній вулиці, а спілкування з такою людиною, визначною особистістю ветераном Великої Вітчизняної війни видалося особливим.
Це Літвіцька Фаїна Кузьмінішна , яка з задоволенням зустрілася з дітьми і не тільки розповіла про війну, але й співала фронтові пісні розказувала байки фронтових доріг. Цю зустріч діти запамятали на довго, бо це дійсно людина жива книга.
Cтрашна сторінка в історії села: загинув наш житель учасник бойових дій Літвінов В.І Вічна память героям. Подяка матері. Співчуття родині.
Немає коментарів:
Дописати коментар